Кожному своє
Коли відриваєш погляд від монітору, то бачиш золоте сонце і весну.
Пташка співатиме завтра. Та й сонце світитиме. А весна знову повернеться через рік. То яка різниця?
Ніякої. Напівтони і тональності повторяться, а якщо ні, то я й не помічу. Від мого життя лишиться пусте місце, жодного сліду в історії, жодного на землі, стиратимуться. То яка різниця?
По справжньому розумієш, що ти чогось дуже хочеш, коли одного разу ти вже це мав, а потім воно зникло, загубилось, стало не необхідним. То для чого розширювати горизонти, збільшувати низку власних бажань? Чи може випробовувати важливість хотінь чи вагомість мрій? То викинути б інформацію «про…», щоб викреслити чергове «я хочу…». Це можна, ну жили ж ми щасливо, поки не знали фізики за сьомий клас. Інформація зайва, викинули, пішли далі. А якщо когось таки дійсно цікавить температура замерзання води, то він дійде до цього сам, використовуючи те, що вже є, ідучи шляхом першовідкривача чи знайшовши таки той самий підручник фізики за сьомий клас.
Виходить, цікаву нам інформацію знаходимо самі.
Тому, розширюючи горизонти, в першу чергу наповнимо їх цікавими нам речами, водночас рекомендованими, купою непотрібних, кількома неприємними. Вони будуть різні і їх буде багато. З них народиться мурашник хотінь, проросте кілька бажань і визріє мрія. А потім ще одна. Якщо формування бажань, несе в собі частину цікавості, приємності, задоволення, оптимізму, то що може стати кращим за здійснену мрію?
То яка врешті різниця?
Якщо твоя найбільша мрія: диван на безлюдному острові, поза тюлень, як єдина можлива і неймовірна посмішка задоволення на обличчі, то вперед до мети.
Яка різниця? Плювати на всіх, це ж єдине, що тебе найбільше цікавить. У кожного своє щастя.
Кожному своє... ми ж різні чи однакові?
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
