Душа-не попел

Кому можна вірити, кому можна відкривати душу? Навіщо дозволяти туди зазирнути? Це твоє внутрішнє, це те чим живе твоє серце, це твої відтінки, твоя любов, твоє добре і зле, твоя гармонія и і дисбаланс, твій спокій і емоційність, твої радощі і сльози, це оболонка тонкого душевного простору. Коли її відкривають, потім топчуть ногами, залишивши тільки сліди, як можна далі і далі відкриватись, як нічого й не було.... можливо це театральне шоу, шоу на детекторі правди, взагалі якісь експерименти. Душа - це дзеракальне відображення людини, те, чим вона живе, це її духовний рівень, іі сила любити і ділитися любов'ю, адже не пізнавши цей світ ми не будемо зростати, не зможемо крокувати в своєму розвитку, не пізнаємо сили любові і добра. Тільки сформувавшись духовно і розібравшись чого ми хочемо можна "постукатись" до душі, яка нам близька. А тоді бережно взявши її за руку, пройти цей шлях у розумінні, терпінні, підтримці, любові і гармонії. Тільки тоді!....
Твої думки і твої мрії у душі,
Вони дають зростати крилам,
Як у сні,
Вони шліфують твої сили й почуття,
І вже постукатись до неї - сенс життя...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 гру 2012 о 04:03
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Висловлене Вами актуалізує філософське сприйняття життя, його звершень і прорахунків. "Чи можна відкривати душу" - суперечливе питання, але цікаво спостерігати, як Ви його творчо намагаєтесь вирішити. Виправте "и" (зайве), "дзеркальне", "її".
14 січ 2016 о 20:59
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024