Трамвай № 11
Он встала якась бабця, Олька без особливої зацікавленості спостерігала, як та важкою ходою підійшла до дверей, вийшла разом з іншими. Загалом звільнилось приблизно п’ять містсь. Дівчина байдужим поглядом обвела вагон трамвая і помітила, що кількість тих, кому сидіння потрібні більше, ніж їй, більша, ніж кількість тих же сидінь. Тож вона лишилась там же, де була.
Повз пройшла чергова літня жіночка з прозорим пакетом яблук, дід зі вставною щелепою потис руку пузатому знайомому, і теде. Аж тут БАЦ! Зайшов таакий хлопець! Спершу вона не звертала на нього уваги, але що ще робити у трамваї, якщо їдеш одна? Він пройшов на початок трамвая (а Олька була десь у середині), і обперся об поручні. А он ще один, теж нічого... Але ні, перший – краще. Гарний, виглядає впевненим у собі, та, з огляду на вираз обличча, цікавий. Не такий, як більшість її однолітків, класний, ідеальний... можливо. Як це можна визначити по одному зовнішньому вигляду? «Ой, та можна» - думала Олька.
І ось вона вимикає музику, підходить до нього, і пристрасно цілує. Він спершу дивується, а потім міцно обіймає, та перехоплює ініціативу. Потім вони знайомляться, обмінюються телефонами, і вона впевнена, що далі все буде класно.
- Зупинка – вулиця Чкалова. – говорить трамвайний диктор.
Олька роздупляється і бачить, що вона все ще там, навпроти середніх дверей, а він – на початку трамвая. Ось він гарно так прищурився, посміхнувся, ніби згадав щось. «Блін, ти такий класний, я люблю тебе!» - хотіла б вона йому сказати, коли б вони були на одинці. Коли Б. Дурна! Хто зна, можливо, йому це сьогодні вже говорили.
А! Похєр, все або нічого, всеодно вона більше не побачить нікого з цих людей. Вона сміливо підходить, обіймає його і рішуче цілує. Він відсахується, як від божевільної, і запитально-осуджуюче дивиться на неї, а разом з ним – і весь трамвай + гробова тиша.
- Зупинка – вулиця Громадянська. – знов запис.
Олька знов роздупляється і СЛАВА БОГУ: всі на своїх старих місцях, і їй не соромно.
А якби вони були знайомі? Ні, не закохані, достатньо дружити. Якби вона зараз стояла поряд з ним, можна було б торкнутися рукою до його руки, дивитись не через затемнені окуляри, про що б вони говорили? Куди б їхали? Чим би займались разом?
- Зупинка – вулиця Комсомольська – хлопчик вийшов. От і все, а їй ще дві залишилось. Так, хто тут ще є гарний?
LuluFreack
3
0
18
Проза | Версія для читання 24 кві 2013 о 05:01
Подібні роботи
