Від колиски до могили
проживеш життя своє ти,
свою стежину в праві обирати:
чи служити Богу,
чи диявола помічником стати.
Ти не можеш точно знати,
на яку дорогу стати:
одна дарує насолоду тілу,
інша - подарує душу білу.
Від ранніх років і до повноліття
чекає нас неабияке різноманіття.
Батьки у кожного по-своєму найкращі,
допоможуть не потрапить до злої пащі.
Ти покинеш свій дім, рідні стіни
і не раз попадеш на коварної долі міни.
Не переживай... створиш нове гніздечко,
яке буде вірне тобі як власне сердечко.
Пройде життя, підростуть милі діти,
нові клопоти: як правильно навчити, у що одіти.
Виховуй своє чайдо лагідно і терпеливо
і тоді сам зрозумієш: яке виросло диво)
З'явиться сивина, глибокі зморщини,
пора б вже подумать про розподіл спадщини.
Обдаруєш родину тим, чим збагатився
навіть тих, хто від тебе відхрестився.
Якщо життя прожив ти добре,
сім'я шанує, тай й серце хоробре
і не примусив відчути нічого їдкого -
тебе оплакуватимуть довго-довго.
Якщо ж життя своє ти змарнував
авторитет свій в рідних й друзів підірвав
лихе серце випропінювало заздрість та жлобу -
твоє існування перерве лише кришка гробу...
Vovanchik_94
1
0
18
Поезія | Версія для читання 25 кві 2013 о 05:13
Подібні роботи
