Щастя
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
Анонім
Критика
Дуже гарно, щиро й ніжно сказано про "завдання" людини. Філософізмом пройняті рядки, у яких стверджується:
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
(Немає особистісного зростання без продовження роду)
Мабуть, істина і вічність саме у дітях
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
(Немає особистісного зростання без продовження роду)
Мабуть, істина і вічність саме у дітях
Анонім, У мене дітей ще нема (МОЖЕ, СКОРО ПОЯВЛЯТЬСЯ). Та я обожнюю дітей! колись навіть думав цикл віршів написати, "Доньці, коли народиться"
Зі святом Вас!
Зі святом Вас!
1
Подібні роботи