Лютий

Сутулиться зими спина-осанка.
Під інеєм дерева – як воли…
Як найтемніша ніч перед світанком,
Так і кінець зими тріскуче злий.

А втім, чарівність ранку не підводить,
Багряний круг з холодним язиком,
І срібло снігу ще не скоро в воду
Обернеться, щоб ринути струмком…

Бо все тече. Зима холодним кроком
Недовго вже ітиме по мені…
Чи ж ти зі мною, ангел мій високий,
У ці кінцево-зимні, люті дні?
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 26 кві 2013 о 20:07
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Краса природи у будь-яку пору року, невідворотність відходу зими... Гарно написано. Ну, звісно, високий ангел, а це, мабуть, Ваша муза, завжди з Вами, як і цього разу.
19 лют 2016 о 05:39
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024