Мимолітний буревій

Вітрильники вже долю не вдихали,
І пам'яті всі щогли полягли,
А ми жили - в ненависті кохали,
В любові невидіти могли.

Розлучені, бажали бути разом,
А поряд байдужіли без жаги,
Ми опустили весла за наказом
І розплилися вмить на різні береги.

І перейшли у штиль нескорені пасати;
Ти перехожий, друг чи ворог мій?
За обрій запливли твої фрегати.
Який гарячий мимолітний буревій!
alina_golyk
alina_golyk
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 27 кві 2013 о 17:58
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Кохання, яке незважаючи ні на що живе, жевріє у серцях ліричних героїв. Воно то слабшає, то спалахує із новою силою, як "мимолітній буревій". А от чи можна в "любові ненавидіти" - суперечливе питання!
15 січ 2016 о 02:00
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024