***
щоб з кінцями канути в воду
залишу лиш вірш наостанок
мов крик богомольний душі
ти й чути не чув про бажання продовження роду
і знати не знав про мої вільнобожі вірші.
ти навіть не думав
про сутність мою жіночу
хоча я молила навколішки Бога не раз
щоби просвітив тебе
духом незламним пророків
щоби спам’ятав тебе
бо вже надходить наш час.
06.12.12 р.
Solia_Boiko
5
0
18
Поезія | Версія для читання 30 кві 2013 о 00:35
Подібні роботи
