*

*

півподихи твої і піввидихи
жадібно ковтаю,
як спраглий ще сонне сонце зранку
тримає рукою і мружиться,
скаржиться, мовляв, воно гаряче,
а ще пече та ріже в очі.

дихання твоє сплетено
з сонця або місяця -
вибирай.
все одно станеться так,
як захочеш.

говори, що тобі вже час,
що будеш зранку невиспаний,
невимолений, знічений,
що не виживеш у своєму світі безглуздому,
з людьми лишніми й з глузду зруханими.

звинувачуй.
хай в цьому буде моя провинна.
хай хоч в чомусь твоєму буде моя присутність
чи бодай часточка мого тепла.
і хоч надворі квітень, та весна чужа
ніби якась подорожня,
що проїздом у місті,
на місці/місцях,
де наші піввидихи й видихи терпли.
звинувачуй, кричи, не мовчи
і будь тут,
ти ж колись мені обіцяв.

26. 04. 2013 р.
Solia_Boiko
Solia_Boiko
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 30 кві 2013 о 22:14
мітки: вірш, поезія
чиста емоція, гарно
01 тра 2013 о 04:11
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022