Ікона

Її руки тремтіли від кожного шурхоту. Вона так боялась аби хтось зайшов кімнату, і побачив її таку: побиту, скалічену, вимучену. Вона стояла на колінах і молилась Богу. Вона знала, що святий її ніколи не пробачить, але все ж тримала в долонях надію.

Вона плакала, і її сльози торкалися постарілих за останні дні рук. Ікона якій вона молилась, не додавала ані спокою, ані сил. Це дитя ганебного світу знало, що зробило лихо. Аборт.

Вона стояла на колінах і молила прощення. Низ її живота скував страшенний біль, голова паморочилась, і було важко тримати рівновагу. Її губи ледь ледь шептали: "Прости..."

Кишені наповнені горем і всесвітнім непорозумінням. Лиш вона і її біль. Вона не поділиться, і не буде кричати про втрату. Вона зробила свій вибір.Вбивця. За обставинами, звісно. Та чи змінить це взагалі щось?
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 17 гру 2012 о 05:55
надзвичайно сумно.. страх перед неочікуваним майбутнім важко здолати((
17 гру 2012 о 05:59
eFJey, тут потрібно мати розум...або принаймні з кимось поспілкуватись...Людей судити не можна, я знаю, але коли таке трапляється я не знахожу виправдань цьому...
17 гру 2012 о 06:01
Allochka Критика
Влучна назва. Вона дещо відволікає від суті вчинку героїні та триває інтригу до середини твору. Реалістично виражено каяття людини, що вчинила непоправне.
27 кві 2016 о 17:08
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024