Перші роки за кордоном
,
Не знаючи куди пускати крок;
Із ностальгією живеш у серці
Бо до чужих ти тягнешся зірок;
Коли всі люди, з ким ти був знайомий
Помалу відвертаються і йдуть,
І зараз ти ніхто, ти невідомий...
Лиш починаєш пробивати путь;
Коли ти оступився й падати почав,
Все завмирає, наче у кіно.
В останню мить про плече друга ти згадав.
Лиш жаль, що поруч зовсім не воно.
Коли на власній шкурі відчуваєш
Вагу усю випробовуваннь й проблем,
Коли від цього гинеш, помираєш -
Ніхто не пом'яне тебе з жалем,
Коли в чужій країні розумієш,
Як мало залишилося добра.
Чи доказать тоді ти сам зумієш
Що правий ти? Але без хабара.
Коли тебе вовтузять, ріжуть без ножа,
І навіть не питають, як зовуть,
Ти все стерпиш, бо знаєш, є межа,
Ну й що такий вже твій життєвий путь.
Я написав це може років 5 назад. Звісно, я оптиміст, але тоді хотілось щось такого )))
vadymmykh
4
2
18
Поезія | Версія для читання 03 тра 2013 о 05:53
Показати всі коментарі (12)
ну в мене, на щастя закордоном все не так печально) не забувайте, що куди б ви не попали, ви залишаєтесь собою. і хто вміє радіти життю вома, думаю не забуде як це і далеко від дому)
а труднощі є всюди, і вдома і закордоном)
а труднощі є всюди, і вдома і закордоном)
Allochka
Критика
Мабуть, правдиво відтворено почуття, переживання й емоції людини, яка опинилась поза межами рідної землі. Відчувається стан невизначеності, який ця людина переживає.
Подібні роботи
