Тиха неувага

Тиха неувага так мені простима;
Ну куди кохання знову привело?
Фея-чарівниця з юними очима
Сіє в моє серце зорі і тепло.

Ні, вона принцеса! Молода княгиня
І на крилах юні щастячко несе…
А краса в зіницях, наче небо синя,
Може й не безмежна, та для мене – все.

І нехай у душу ще немає ходу –
Все-одно там світло, а не дика тьма.
Так, вона байдужа, – холодніша льоду! –
А утім, для мене гарячіш нема…

22.07.2011 р.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 гру 2012 о 01:22
Показати всі коментарі (4)
Lina_Bila, старий, Сніжнко, вірш ) радий, що мій кращий друг також є на цьому сайті )
19 гру 2012 о 20:48
чарівний
05 січ 2013 о 01:09
Allochka Критика
Дуже гарний вірш. Відчувається чистота почуттів, щире замилування образом коханої. Із поетичних рядків стає очевидним, що молода княгиня не впускає свого шанувальника у власну душу, проявляє холодну байдужість, але ліричний герой все одно зігрівається її красою і світлістю.
02 бер 2016 о 22:10
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024