коли у дворах буде цвісти бузок

*як епіграф* людині, котру відділяє від мене чотири бетонні плити

коли у дворах буде цвісти бузок,
Байрон захлинатиметься від своїх же книжок,
сидячи в мареві затуманеному
вогненному та провінційному.

тоді, коли сонця торкатимуться зорі
і вони втрачатимуть свої думки,
ставатимуть вони прозорі
і нагострюватимуть язики.

коли свої великі пакунки
посеред міста кинуть вони,
робитимуть знімки, а обладунки
залишать назавжди на пам'ять мені.

холодні стіни електричок,
тепло твоє та місто мрій,
туди поїдемо ми разом
в часи найбільших війн й стихій.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 10 тра 2013 о 18:05
мітки: вірш, поезія
епіграф неймовірно бездонно-бетонно глибокий. А закінчення, як остання в туалеті краплинка сечі, що так і не втрапляє за призначенням
19 сер 2013 о 00:14
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024