його молодість

його молодість ховається в другому десятку такого ж тисячоліття. він не знає, що творить. і лише щасливо до нового року житиме з сім*єю. а потім покине, не залишивши нічого після себе. він поїде в інше місто, забравши все своє: свої речі, свою пам*ять свої нагадування, свої емоції. все. в новому місті він розпочне нове життя з новими речами, новою пам*яттю, новими нагадуваннями та новими емоціями. він не буде сидіти склавши руки, бо хоче так робити через декільки років. він добре розуміє, що йому потрібно. а от завтра новий рік, і він не знає з ким його зустріти - компанія "дяденьки в голубом экране" йому набридла. і от він сідає за свій стіл, і викреслює зі своєї телефонної книжки потенційних співрозмовників, чи то пак співсвяткувальників (в людей чи то інші плани, чи то їх немає в місті, чи то ще якісь причини). і от він зупиняється на останньому імені. тому, що так давно не вимовляли його вуста. тому, власника якого так довго не бачили його очі. і в ньому виникає небереборне і нестримне бажання зателефонувати і запросити її на "вечірку на двох" - шампанське-олів*є-салюти, що він і робить. а в телефоні, на тій стороні дроту оператор таким врівноваженим та байдужим голосом вимовляє: "абонент викинув вас зі свого життя за велику кількість помилок. зателефонуйте йому ніколи."
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 10 тра 2013 о 21:54
Надзвичайно чудове оповідання! Вразило! Особливо закінчення: "абонент викинув вас зі свого життя за велику кількість помилок. зателефонуйте йому ніколи"...
14 тра 2013 о 01:14
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024