30 листопада

30 листопада

Привіт, мій друже нетутешній.
І як воно, життя твоє?
Чи вабить світлими вогнями,
Чи хай згорить, як не своє?

Не будем берегти ми осінь,
У всьому винна лиш вона
Із розуму вона лиш зводить,
І розуму у нас нема.

І хай не буде до сьогодні
І враз наллємось ми вином.
і наша дурість повсякденна
Хай виллється нам потічком.

Таким, що камінь точить сильно.
Таким, що стане морем враз.
Здивуємо усіх прихильно,
Закінчується день у нас.

Вночі ми будем рахувати зорі.
Вночі ми будем як не ми.
Гасати полем при дорозі.
І пити воду із роси.

А потім ляжем біля ставу
І включим станцію фм
Там скажуть гороскоп і кави
рекламу чуєм ми щодень.

Хай буде так,
Хай будуть зорі.
Хай буде все отак щодень.
А потім стане все яскраво білим
Стане коротким весь наш день.

Треба чекати 30 тижнів.
Поки все стане на свої місця.
Тоді все стане як у казці,
Котрої навіть ще нема.

Lialka

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 10 тра 2013 о 21:54

мітки: вірш, поезія

swinomatka

Треба ще багато шліфовки, але окремі акорди просто прошибають як рок-музика по оголених зубних нервах. Культово-атмосферне творіння про ваше покоління.

18 сер 2013 о 23:58