трохи серця
Схиблена на …
І кожен продовжує в міру своєї ілюзії.
Одягнена в сіре, під світло чужого бра
Читає рядки. Піддає все перкусії.
Кожну дрібнішу літеру-кожне завчене слово.
не вислуховує істини. І не чекає на них.
Губи її нефарбовані кольором фрукту гнилого.
Зазвичай таких залишають в тенетах планети самих.
Вміло викручує факти з пляшок пустих від шампанського,
Не розмовляє з папугами. Лиш капелюх - оберіг.
Любить читати на вечір Петрарку або Кузанського.
Пробує кожну неправду правдиво лише на язик.
Вітер закручує локони відданості і майже дружби.
Їй у допомогу завжди кава-грейпфруту сік.
Перед зачиненем виходом пусто – а їй байдуже
Зовсім не має діла мозку її до всіх.
Кажуть подібна на вісімку – та що на вічність схожа
Любить коли лиш тиша рве не-гітарний акорд.
Сніг ледь притрушує крила, дивуються перехожі
Зазвичай , таких перекреслюють тавром що зовуть бомонд.
Сидить пише лист електронний. Усі вони не відіслані.
Здається, давно вже віддана комусь, як зниклий пес.
Її величають всяко: то схиблена. то помішана
Вона всі послання закінчує пронизливим власним пі.ес.
Я пишу тобі не відіслано. Ти це все читати не будеш.
У всіх перехожих планети я бачу тебе й світло бра.
Це зараз зовуть божевіллям. Люблю? Мабуть,ні. Не дуже.
Я просто на віки загублена. Шалена і схиблена на….
AndRiana
1
0
18
Поезія | Версія для читання 12 тра 2013 о 04:14
Подібні роботи
