***
Блаженна, дивна, неповторна мить.
І, літня спеко, дякую за втому,
За літню втому,дня чарівний світ.
Із вдячністю я проводжаю сонце,
Кудись за обрій, в дальній горизонт.
Чекають на проміння інші долі,
Які уже вдивляються в озон.
Солодку спрагу тіні змінить спокій
І трішки більше часу для краси.
На небі вже зірок бурхлива повінь,
Стихія снів у головах важких.
Світ почуттів був створений бездонним,
У літню ніч відкритий він усім.
Якщо повз пролетіли Купідони,
То в ніч таку дозволено, не спи!
Не бійся подивитись в очі сонцю
Що знову повернулося сюди
І пастораль ранкова посміхнеться
В очах, що ти замружив від краси...
Yarka
2
0
18
Поезія | Версія для читання 15 тра 2013 о 02:28
Подібні роботи
