Захланниста жадність

Як вени на зовні й оголені нерви, -
Чутливо-вразливі до болю
Рецептори слуху і зору. Маневри
Всіх тих, хто гризе свою долю:
Частинку свою, як шматочок хлібини,
Даровану кожному Богом.
Нічого святого нема для людини:
Все мало і мало їй свого.
Вражає, шокує, нарешті хвилює
Почута й побачена в людях
Захланниста жадність. А заздрість полює
Постійно з прицілом на грудях.

debrian

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 18 гру 2012 о 05:08

мітки: вірш, поезія

eFJey

.. сумно(

18 гру 2012 о 20:31

Allochka Критика

Саме жадібність (не тільки матеріальна, а й моральна), заздрість знищують позитивне начало у людині, її особистість. Вірш вчить цінувати те неповторне, що є у нас, а не жити нарікаючи та прагнути мати те, що є в інших людях.

26 тра 2016 о 22:03

Подібні роботи

Я боюсь щодня тебе втрачати...
Хочеш я впаду тобі в коліна?
Тільки не іди з тієї хати,
Де ще спить солодким сном дитина.

Я боюсь щодня тебе чекати,
Я молю, залишся хоч для сина.
Нащо зараз йдеш ти помирати?..
Не твоя була �

Yarka
Поезія

Якби

Якби в той день я думала інакше,
Не роблячи того, що вже зробила,
То зараз би на серці було м’якше
Й душа віршами б не заговорила.

Та я у долі чимось провинилась,
Раз так тепер паскудно все стається,
Бо моя мрія повніст

Amster_Dama
Поезія

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map