Весною...
за все красиве на землі,
і за той дощ, що з переляку
ледь-ледь покрапав по землі.
А потім грім гримить щодуху,
і блискавка вгорі блистить,
а я біжу, що маю духу
додому одяг свій сушить.
І так прекрасно сонце світить
після добрячого дощу,
і груди розпирає свіжість,
коли по вулиці іду.
Весна, весна, чудовий настрій
і усміхаюсь навкруги,
несу букет усім на щастя,
букет безмежної краси.
Snt.N.
6
0
18
Поезія | Версія для читання 28 вер 2011 о 22:30
Показати всі коментарі (4)
''і за той дощ, що з переляку
ледь-ледь покрапав по землі'', - дуже кепкуватно і доладно сказано. Я вже навіть собі уявив того дощика, який ніби з переляку схрестивши-скоцюрбивши ноги наче до туалету - то там то там сикнув(закреслено) покрапав
ледь-ледь покрапав по землі'', - дуже кепкуватно і доладно сказано. Я вже навіть собі уявив того дощика, який ніби з переляку схрестивши-скоцюрбивши ноги наче до туалету - то там то там сикнув(закреслено) покрапав
2
Анонім
Критика
Так гарно Ви змалювали весняний дощ. Ваш вірш по-справжньому звеселить будь-якого читача. Чудові метафори підсилюють позитив вірша. Ваш твір - це не просто "букет безмежної краси", а букет гарного настрою
Подібні роботи
