Думки-собаки
Та падають ледь чутно, наче пух.
Плануємо, а хтось ті плани креслить,
Приковуючи думку на ланцюг.
І одна одній кігтями, зубами -
Нашийники думки-собаки рвуть,
Втомившись бути Совісті рабами,
Чекати з́авжди підходящу мить.
Звільнившись від ярма думки лайливі,
Спрямовані впіймати власну суть.
Здолать під силу їм місця вразливі,
Що нас людей не красять, а псують.
debrian
3
0
18
Поезія | Версія для читання 18 гру 2012 о 05:09
Подібні роботи
