Тоска

В темном мрачном лесу,
Больше нет ни души,
Среди каменных стен,
Я блуждаю один.

И нету причин для тоски,
Печалиться нету причины,
Я просто остался один,
На дне беспросветной пучины.

Секунды как будто бы век,
Обжигают меня адским пламенем,
Мгновенье прошло и простой человек,
Превратился в безмолвного странника.
Purple_brain
Purple_brain
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 тра 2013 о 16:34
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Сумом, викликаним самотністю чи пошуком істини і неможливістю її сповна осягнути, пройнятий Ваш вірш. Цікаву думку висловлено у кінці твору: іноді якийсь один поштовх, подія можуть перетворити просту людину в безмовного мандрівника
18 гру 2015 о 20:58
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024