Вона сиділа на краю
Зітхаючи вона сиділа
І хмари рахувала тихо
Що відбивались в дзеркалі води
Вона чекала щось що не відоме
Ні їй й нікому на землі
Вона не відчувала втоми
І сон її повіки оминав
Провела тонкою рукою
По плесу і пішли круги
Яка ж то була насолода
Мені всього лишень повз неї йти
О, не печалься, діво!
Я так хотів би підійти
Але собі я не дозволю
Тривожити твої думки
28.02.2013
Для І.
Для І.
UstymGarkavy
4
0
18
Поезія | Версія для читання 16 тра 2013 о 04:50
Подібні роботи
