Стропи Ейфорії
Мов тепле світло у мені - у жилах кров.
Лежу розслаблений, повітря тілом грію,
Немов енергію хтось з мене розпоров.
Немов би дихання чиєсь в долоні й стопи;
В суцільній темряві, - жевріння на лиці.
Свої незримі, надчутливі диво-стропи,
Тримає міцно Ейфорія у руці
І з тіла втому всю, неначе, підіймає,
Взамін блаженство опускаючи в єство.
Мене всього на стропах тих, немов гойдає
В релаксу стані... Ейфорія - торжество!
debrian
8
0
18
Поезія | Версія для читання 18 гру 2012 о 05:19
Показати всі коментарі (5)
Анонім, Дякую! Хто Ви, пане Критику (Анонім). Приємно, що так тонко відчуваєте те, що я змальовую у своїх творах. Радо з Вами познайомлюся. Пишіть мені на: debrian@bigmir.net
Анонім
debrian, Листа уже надіслано
Подібні роботи
