#ми....
до неможливості
персонажі
нудної повісті
про кінець світу
нашого в більшості
та рукопис давно уже згорів
у полум*ї буденної
свідомості
сивих колишніх бомжів
а пам*ять вже не та
і їй не позаздриш
як і нам
бо ми вже не ті
бо розівчилися
жити без карми
того світла що дарує ранок і
віднімає вечір
бо лиш Місяць
зійшовши на очі
подарує те світло і розбудить
пам*ять на
мить і знову зникне
і цього разу
помре усе це назавжди
а рукопис таки згорить а точніше
його спалять щоб зігрітись
грубі брудні руки
осквернять його святість
а голодні очі
прочитають лиш кількість сторінок
бо лиш вона слугує
показником вартості нашої совісті
і тоді хтось йдучи по вулиці скаже
"усе так мало бути"
і здивується зі сказаного а інші не хотячи почують
але заглушивши гучною музикою
пригадають лише тоді коли стануть
персонажами
нудної до божевілля
і посивіння повісті
і кожен з них мовить
"так мало бути"
і засне щоб забути
grill
3
0
18
Поезія | Версія для читання 08 чер 2013 о 03:48
Подібні роботи
