Сонце

Разом із сонцем
зникає надія
В великому місті
Загублена мрія.
Сонце заходить,
І огортає сум,
І нема куди дітись
Від невеселих дум.
Сонце заходить
Й неусвідомлений біль
Дає мені знати,
Що день без подій.
Сонце заходить,
Темніє надворі,
І знову я буду
Без сну до зорі.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 10 чер 2013 о 20:14
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Таке сприйняття сонця, очевидно, викликане якимось життєвими перепонами, тобто пережитим. Хочеться побажати ліричному героєві, щоб він знайшов у собі сили подолати цей песимістичний настрій, який так вдало передано віршем.
09 бер 2016 о 22:13
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024