НАБОЛIЛЕ

Старенька жiнка розгрiба смiтник.
Невже вона — i мати, i бабуся?!
Я за суспiльство, у якому зник
закон поваги старостi, боюся.

Я у суспiльствi, де голодний дiд
пляшки збирає у недiльнiм парку,
не хочу жити. Що там не кажiть,
а душi багатьох — така смiттярка,

що жоден бомж не вiдкопає там
нi крихiтки духовної поживи.
Пора вже, люди, схаменутись нам,
таким "благополучним i щасливим".

Не милостиня їм потрiбна, нi —
можливiсть власний кусник хлiба з'їcти.
То наша совiсть доживає днi
десь на задвiрках втомленого мiста
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 лис 2011 о 07:06
Показати всі коментарі (4)
Шокований від влучності та актуальності вірша... Дуже круто!!
06 лют 2012 о 01:34
03 чер 2015 о 06:37
Allochka Критика
Соціальний зміст твору зумовлює його особливу актуальність. Це крик душі людини, якій небайдужа доля нашого суспільства.
13 чер 2016 о 17:38
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024