Выгляжу моложе
И галстук пионерский мне к лицу.
И не грущу – да это и негоже
Отличнику и знатному певцу.
За наше детство Сталину спасибо! –
Ни горя, ни заботы, ни тоски,
Ни тьмы сомнений, ни мозгов загиба.
Так и живи до гробовой доски.
Будь винтиком. Не плачь, но и не смейся.
Картошку поглощай три раза в день,
На будущее светлое надейся
И надевай фуражку набекрень.
Ну а в полёт высокий нам не взвиться –
Все заняты высоты и посты.
Пахать и сеять можешь, хоть убиться.
А пенки будешь смаковать не ты.
Но молод я, и выгляжу моложе.
Так что же рассуждать птенцу-юнцу?
Душа поёт, и в жизни всё пригоже.
И галстук пионерский мне к лицу.
ullad1
4
0
18
Поезія | Версія для читання 30 чер 2013 о 17:18
Allochka
Критика
Мабуть, вірш автобіографічний. Його автор - вічно молода душею людина. Це чудово, але тільки жаль, що ця людина живе, очевидно, радянським минулим. А це минуле так просто не відпускає.
Цей вік (з 8-ми до 12-ти) був найщасливішим у моєму житті саме тому, що я не розумів, що він радянський. Просто не думав. Вчився на відмінно, співав краще всіх хлопчиків мого віку, матеріальних нестатків теж не знав.
А вже потім зрозумів, що "розумний" — це образа, а чесний, добросовісний і скромний — це дурень. І скрізь брехня. Це і є радянське минуле. Воно вилилося з мене у вигляді вірша, і стало спокійніше. Наче трохи відпустило.
Щиро вдячний за відгук!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
А вже потім зрозумів, що "розумний" — це образа, а чесний, добросовісний і скромний — це дурень. І скрізь брехня. Це і є радянське минуле. Воно вилилося з мене у вигляді вірша, і стало спокійніше. Наче трохи відпустило.
Щиро вдячний за відгук!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
Подібні роботи
