ми з тобою почати жити разом...
я любила тебе до нестями,
у нас з тобою були свої
звички,
свічки,
і покривала...
я хотіла тобою дихати,
тому купила твої парфуми за 60 гривень,
і кожного дня випивала філіжанку кави,
хоча вона мені дуже гірчила...
після вечері,
я як і ти,
мила свій посуд в воді 100 градусів Цельсія,
і хоч мої руки після того дуже пекли,
я відчувала себе так добре..
але в агресії,
коли вночі я прокидалась від будильника,
я розуміла,
що ти вставав....
ти знову робив собі каву
її випивав
збирався повільно і неквапливо,
брав бутерброд на обід,
і йшов на роботу...
і так кожного дня
ти себе вів..
а через місяць нашого з тобою проживання,
ти почав на мене орати,
ніби я така не гарна,
і мене гидко цілувати...
згодом парфуми закінчились,
я не хотіла з тобою жити,
кава мені вже не гірчила,
я її просто перестала пити.
руки були всі у шрамах,
у опіках від води,
я тебе більше не чекала,
і не кохала,
покривала я порвала,
свічки я поламала,
тільки звички нові будувала
коли від тебе я тікала
вночі...
Chernigova
2
0
18
Поезія | Версія для читання 08 лип 2013 о 21:21
Подібні роботи
