Сумна жінка

Заплакана жінка з сумними очима
Благає пощади у свого Христа.
І дивиться в небо очима дитини,
Очима дитини, якої нема.
Коси її розвівались на вітрі,
І пам'ять зраджує її тепер.
Сльози її вирували в повітрі,
Бо ж плакати кажуть за тих, хто вмер.
А Бог не повстане із золота в рамі,
У Бога був син, і його вже нема.
Залишся, скорботна, із скалками в рані -
нагадає про сина одна лиш труна.
Та жінка від болю волосся рвала,
На вітер кидала прокльони німі.
І з розпачу очі сліпцеві віддала,
А очі ті в неї сумні-сумні...
Заплакана жінка з сумними очима
Благає пощади у свого Христа.
І дивиться в небо очима дитини,
Очима дитини, якої нема...
2006 р.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 09 лип 2013 о 03:29
мітки: вірш, поезія
сумний вірш, та дуже гарно написано, влучні метафори
09 лип 2013 о 06:51
Дякую. Маю сумнів, що сам стиль є чимось особливим, просто писала це під впливом емоцій. Пригадую, що юнака, єдиного сина в родині, вбили.
09 лип 2013 о 07:52
Ksandra, в поезії не без емоцій, навряд чи без них можна щось створити
09 лип 2013 о 07:58
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022