Веселка (ессе)

image
Сонячний промінчик падає на обличчя
І змішуючись зі сльозою утворює калюжу.
Калюжа із сліз і сонця не буває чистою,
Вона стає схожою на веселку,
Переливаючись різними кольорами.
У цьому світі кожне протиріччя
Породжує красу,
хоча зауважу,
бувають винятки і часто
Замість веселкової калюжі утворюється бруд.
На твоїх щоках не буває ні бруду, ні калюж.
Ти не любиш сонця, тому там не буде веселки
І бруду не буде, бо в тебе не має сліз.
Ти не вмієш плакати,
Бо убив свої емоції за допомогою виделки.
Став великим гурманом не тільки їжі,
А й людських тіл і душ.
Але свою ти занапастив,
Прирікши жити у вічному спокої.
Elia_Zavetna
Elia_Zavetna
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 сер 2013 о 22:34
мітки: вірш, поезія
Спочатку ессе здалось простим і дитячим, але, читаючи дальше, зрозумів глибоку думку цих рядків. кінець особливо мені сподобався!
03 сер 2013 о 22:37
Мені дуже приємно. Особливо тому, що раніше нікого не знайомила зі своєю творчістю. Насправді роботи опубліковані тут двохрічної давності. Потім забракло часу.
04 сер 2013 о 00:06
Анонім Критика
Дещо відчувається філософія сонцепоклонництва у Вашому творі. Прикро, що герой цього твору став поглиначем чужих душ, занапастивши власну. Той, хто не прагне і не тягнеться до світла, той порине у царстві пільми, - така думка проглядається між рядків Вашого есе. Виправте "сльОзою", "есе"
24 гру 2015 о 22:17
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022