ти канула в віки немов весна
віддалася в полон зимовій люті
ти плакала й мовчала не могла
цю роль життя ненависну збагнути
ти розпанахану беззахисну себе
подарувала на поталу хижим птахам
той крук чи ворон горя не мине
а ти охоплена безмовним жахом
і так розтоптано чиюсь тендітну роль
у велетенській недописаній ще п'єсі
і твоя роль уже чужа лиш роль
усе скінчилося почалась меса
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 бер 2012 о 02:11
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
Дуже ритмічно.
06 січ 2013 о 07:08
Це моя душа
07 січ 2013 о 03:09
Allochka Критика
Описано кожен найменший душевний порух, який відображається у певних емоціях, переживаннях. Душа постає у сіро-чорних барвах, асоціюється з круком, чорним вороном. Очевидно, усе це наслідок пережитого горя.
07 лип 2016 о 20:18
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024