Всі наші зустрічі були неадекватні мною... (* * *)
й від того я не віднайшов спокою
і досі
мучають мене мої думки
як все таки мене сприймаєш
ТИ
останні спогади злинають у тумані
наша зустріч
я немов якась примара
я в алкогольному сп’янінні тебе
та ти так не вважаєш
nota bene
і так завжди але живу серед ілюзій
мені здається що від таких дифузій
я краще виглядаю
та завжди
мені лиш кажеш
ти трохи зажди
я сам ще більше знищую себе
в твоїх очах
хоч хочеться інакше
навряд чи мара тая пропаде
хоч стався ти до мене краще
м’якше
й побачиш хто я
що я не такий
що я з любові і скорботи лиш п’янИй
направду я не той ким я здаюся
лише з бажання кращим бути знов нап’юся
08.08.13
Elliah
2
0
18
Поезія | Версія для читання 09 сер 2013 о 08:25
Одразу пригадала собі ту тлусту тітку з соцмережі, яка таки не могла второпати порухів душі ліричного героя 
Ну а я буду колупатися з філологічної точки зору: "мучають" може варто замінити на "мордують" або щось більш співзвучне? Ну і ще бентежить мене фраза "мара тая"... А сюжет поезії викликаєв мене чимало асоціацій... Актуальна річ, Ілько!
Ну а я буду колупатися з філологічної точки зору: "мучають" може варто замінити на "мордують" або щось більш співзвучне? Ну і ще бентежить мене фраза "мара тая"... А сюжет поезії викликаєв мене чимало асоціацій... Актуальна річ, Ілько! 2
Ksandra, Ну та тлуста тітка в кінцевому результаті приватом намагалась мене гнобити і таки визнала, що їй сподобалось ))) "Мара тая" - це ж з українського фольклору, а "мучають" мене самого мордує, але поки не знайшов чогось, аби воно в канву вписалось.
Подібні роботи
