image
Завари мені духмяного чаю,
мій любий, татко!
посади мене
на своє коліно,
як в дитинстві
маленькою обійми
й пригорни до серця міцно,
я жалкую,але
час не спинить
і нічого вже
не повернути назад,
а мені здається,
що зовсім не давно,
я бігала маленькою
по кімнаті,
носилась з лялькою
у дворі
але тоді мені було
всього 3 рочки,
а зараз мені 18,
а я хочу стати малою,
повернути дитинство
й все більше цінувати,
як я час повернути хочу,
я вже стала доросла,
рідко приїжджаю
додому ,
але часто переглядую
ті фото, де ти мене
маленькою садив на коліно
і гладив моє
неслухняне волосся.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 10 сер 2013 о 02:09
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Легка ностальгія за дитинством і доросле сприйняття й розуміння цінності людських стосунків - основа вірша. Твір підтверджує думку про те, що справжня цінність часу пізнається тоді, коли він завершується. Правильно вжити "переглядаю".
02 бер 2016 о 20:41
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024