Я зникну…але…. буду…

Недопитий чай зелений захолов, як холоне ранок,
недочитані вірші… Гумільова,Блока
лежать не перший тиждень на моєму підвіконні…
Світ замкнувся від кімнати до кімнати,
а я думав туга закінчилася сезонна!!!!

Але ні…. все тими ж пензлями хтось вправно,
мою одноманітність розбавляє,
фарби виливаючи в обличчя одним махом…

Забруднені очі, не миються навіть слізьми…

Повітря ковтаю лише на балконі,
воно сире і розбавлене…

Мною створена реальність забиває груди,
я - уламки битої посуди,
я ніде й повсюди…
Я зникну, але…. буду…

Не допитий чай зелений захолов, як холоне ранок….