Не до віршів, альбомів і чаю…
За той час, що ми стали удвох.
Захлинуться нехай від напруги.
Час нестерпний нарешті подох.
Менше сил на прийти чи ходити,
Більше часу на сонне життя.
Можна ж знову усе перелити
І найгірше тоді – забуття.
Все змінилося з солі на цукор,
На медові польоти душі.
Ніжний шепіт, приталений вихор,
Досхочу про свободу пиши…
Не до віршів, альбомів і чаю.
Той щоденний самотності плин.
Я тебе тепер радістю маю,
І за щастя із тисяч піщин.
story
3
0
18
Поезія | Версія для читання 18 сер 2013 о 03:52
Подібні роботи
