Не до віршів, альбомів і чаю…

Не питай, малюватиму вдруге,
За той час, що ми стали удвох.
Захлинуться нехай від напруги.
Час нестерпний нарешті подох.

Менше сил на прийти чи ходити,
Більше часу на сонне життя.
Можна ж знову усе перелити
І найгірше тоді – забуття.

Все змінилося з солі на цукор,
На медові польоти душі.
Ніжний шепіт, приталений вихор,
Досхочу про свободу пиши…

Не до віршів, альбомів і чаю.
Той щоденний самотності плин.
Я тебе тепер радістю маю,
І за щастя із тисяч піщин.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 сер 2013 о 03:52
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
У вірші висловлено багато почуттів, емоцій... Залишеться невеличкою "загадкою" для читача ситуація, в якій ліричній героїні "не до віршів, альбомів і чаю". Очевидно, це викликано новим поривом почуттів.
08 кві 2016 о 20:04
Allochka, Самотність не варта жодної хвилини нашого часу. Дякую
09 кві 2016 о 02:06
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024