Мої три рядки

Твоє дихання рівне.
А моє, ніби зі стукотом серця хоче вирватись на волю
Та не може…

Це так дивно спостерігати
Заціпеніння рук,
Що ще вчора мене обіймали…

Зрозуміло лиш те,
Що заховавшись під ковдру –
Я замерзну залишившись одна…

І не дивно,
Що ти зараз смієшся.
Адже в тебе я ще раз одна не остання…

І може дивно тобі буде це чути,
Але щастя моє лиш в тобі.
І по іншому вже не буде.

Я ж бо всю любов, всі страждання –
Все, що в мені присвячую лиш тобі…
Так, тобі – тобі …

А чи варто,
Робити такі пожертви -
Заради нічого?

І не спитаєшся навіть ні в кого -бо всі такі ж як і я.
Тонуть в безвиході!
І летять вниз, без крил своїх небесних думок.

Ну давай, тисни на курок!
Я стрибну в морок
І ти, вже мене не побачиш.

Можливо і вже не почуєш,
Бо рота закрию і голос утрачу
У вирії шалених вимог…

Самовизнання…
Так, саме це всім і потрібно…
Не отримають люди – все вже добігло кінця.
DakotaGun95
DakotaGun95
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 19 гру 2012 о 21:20
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Відчай, зумовлений розчаруванням у людині, яка зрадила, - ось стан ліричного героїні твору. Вірш нагадує потік бурхливих емоцій, які зашкалюють і, відповідно, не уміщаються в жодну художню форму твору.
22 кві 2016 о 20:12
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024