ЛОВАЧКА
над Латорицею
довірюсь власним відчуттям,
священним схилам,
густим дібровам,
довірюсь Кельтським сприйняттям.
Дитя небесне,
мудрий вороне
Богами посланий віщун.
Повідай правду,
мирну чи лиху
на каменях неба рун.
Цілителі тисячолітні -
дуби непохитні,
символи всесвіту трисутнього.
Коріння переплітаєте,
гілками закликаєте
до природи єднання могутнього.
Іде процесія.
Позаду долучуся
за жерцями у білих мантіях.
Ловачкою колословити -
обряд проводити
наукою учням в ініціаціях.
Спиною на захід,
обличчям на схід,
тримаючи рунічне письмо,
старійшини заклинають,
барди грають,
подяку і славу батькам воздамо.
Pechernuk
1
0
18
Поезія | Версія для читання 29 сер 2013 о 06:09
Подібні роботи
