***
Як лещата стиснуть мій демарш.
Може це відбудеться опівдні,
Може невагомим стане час.
Ти з очей змахнеш колючо-білу
Віру в те, що віри вже нема.
В день як вирушала я над прірву,
Ти вернув щось втрачене дарма.
Скільки днів залишиться на спомин,
Стільки знаків принесла зима.
Ми не помічали одиноких -
Одиноких між чужих нема...
Yarka
1
0
18
Поезія | Версія для читання 31 сер 2013 о 06:02
Подібні роботи
