Я заходжу в твою... (* * *)

Я заходжу в твою
Кімнату пусту
Й розумію – епоха позаду

Ми скінчилися вже
Нас ніщо не верне
Ми скінчились у час цього сходу

Прощавай назавжди,
Я прощаю, не бзди…

Але ти і не бздів ніколи…

Прощавай і бувай,
Ми ще стрінемось… Бай…

Або, певно, бувай, Дмитро, блін…
23.20, 08.09.13 Втраченому другові
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 09 вер 2013 о 07:29
мітки: вірш, поезія
Крик душі! Жаль, що в наше життя приходять ненадійні друзі. Тішить одне - час відфільтровує золото від біжутерії стосунків з випадковими людьми і з нами лишаються справжні друзі)
12 вер 2013 о 08:07
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024