Щастя

Я відпущу у небо щастя
Нехай літає поміж хмар
Мені його більш не потрібно
Я маю крові океан
Мені його більш не потрібно
Готовий йти я до кінця

І я заллю цей світ вогнем
Сміятимусь як навіжений
Мені і справді вас не жалко
Я вас на мрію проміняв
Мені і справді вас не жалко
За вас не зроню і сльози

Нехай почують і побачать
Нового дня ознаки всі
А хто йому буде не радий
Нехай прощається з життям
А я йому буду не радий
Я ж своє щастя відпустив

17.09.2013

UstymGarkavy

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 17 вер 2013 о 23:17

мітки: вірш, поезія

Анонім Критика

Людина, яка вважає себе остаточно зневіреною, відмовилась з якихось причин від власного щастя - ліричний герой Вашого вірша. Більше того, ця людина стає безжальною. Відчутною є певна непослідовністю думок, потребує корегування й рима.

26 лют 2016 о 21:15

Подібні роботи

Український Ґарик 1

По мотивам І. Губермана.

В юрбі ховатись -- нерозумно.
Живу, немов самотня квітка.
Серед розумних якось сумно,
А серед дурнів – дуже гидко.

Оригінал:
Не в силах жить я коллективно:
По воле тягостного рока
Мне с идиота

ullad1
Поезія

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map