А ти ще спала, стомлена і мила,
Стелили листя килимом кущі,
Розмиті силуети, як завжди спішили.
Завіса зливи, затуляла нас,
І ми закутані з тобою снили,
А ложе з нами плило, як баркас,
У теплоті і темряві квартири.
Шибки вікон плакали у такт,
Ловили листя, кинуті у простір,
А ніч у ранок вийшла на антракт,
І знов життя у вирі понеслося.
Сьогодні з ранку випали дощі,
А ти ще спала, стомлена і мила,
Десь листя падало і плакали кущі,
Природа в місто сльозами пролилась.
©Ігор Кордис.
17.09.2013
Verlen
4
0
18
Поезія | Версія для читання 20 вер 2013 о 02:33
Подібні роботи
