З очима ревнивими в колір каштанів,
Малює пензлями сполохану осінь
Що листя торкнулась своїми губами.
Тендітна богиня, але наземна,
Що ходить між нами торкаючи порох,
Я гляну у очі і впаду в підземку,
У той заворожений погляду морок.
Я буду ламати руками бетони,
Садити троянди в пустелі Сахара,
Лиш би не бачити на очах її сльози,
Лиш би злітати за нею на хмарах.
Я буду шукати у космосі зорі,
Щоби ту найкращу єдиній віддати,
У радості бути із нею і в горі,
Бідність ділити й ділити достаток.
Хай все залишає і йде куди треба,
Хай падає дощ у вікно кришталеве,
Хай все перейде, хай йде аж до неба,
До неба хай йде, та вертає до мене!
(Марії Кордис)
©Ігор Кордис.
07.09.2013
Анонім
Критика
Ліричний герой твору безмежно закоханий, готовий і здатний на будь-які подвиги заради того, що його кохана була щасливою й усміхненою. Більше того, він готовий ділити з нею радість і горе, бідність і достаток. Ви використовуєте влучні художні засоби для характеристики образу коханої, для опису тих неймовірних вчинків, на які готовий ліричний герой в ім'я кохання. Тільки у четвертій строфі (другий рядок) має бути "Із"
Подібні роботи