Ця дівчина, вже не мала, але ще не доросла,
З очима ревнивими в колір каштанів,
Малює пензлями сполохану осінь
Що листя торкнулась своїми губами.

Тендітна богиня, але наземна,
Що ходить між нами торкаючи порох,
Я гляну у очі і впаду в підземку,
У той заворожений погляду морок.

Я буду ламати руками бетони,
Садити троянди в пустелі Сахара,
Лиш би не бачити на очах її сльози,
Лиш би злітати за нею на хмарах.

Я буду шукати у космосі зорі,
Щоби ту найкращу єдиній віддати,
У радості бути із нею і в горі,
Бідність ділити й ділити достаток.

Хай все залишає і йде куди треба,
Хай падає дощ у вікно кришталеве,
Хай все перейде, хай йде аж до неба,
До неба хай йде, та вертає до мене!
(Марії Кордис)
©Ігор Кордис.
07.09.2013
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 20 вер 2013 о 02:34
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Ліричний герой твору безмежно закоханий, готовий і здатний на будь-які подвиги заради того, що його кохана була щасливою й усміхненою. Більше того, він готовий ділити з нею радість і горе, бідність і достаток. Ви використовуєте влучні художні засоби для характеристики образу коханої, для опису тих неймовірних вчинків, на які готовий ліричний герой в ім'я кохання. Тільки у четвертій строфі (другий рядок) має бути "Із"
23 гру 2015 о 15:03
Анонім, дякую що помітили, вже виправив.
24 гру 2015 о 03:19
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024