Як важко втрачати…
як важко існувати коли ти зникаєш
як сумно сподіватись на ті твої мрії
як гірко розуміти що вони вже не гріють
байдужість горить лиш у твоїх очах
хоча у тобі і панує цей страх,
та світ ще не той, щоб усе зрозуміти
тобі залишається лише далі жити…
цей сміх що панічно навколо луна
можливо не зовсім це твоя вина
та знаєш так важко собою лишатись
дивитися в дзеркало і не сміятись
у ньому лише твоє розчарування
твоє минуле, біль і зітхання
а також любов якої мабуть немає
сонце у ньому чомусь не палає
Якби все змінилось, тобі б стало краще?
Чомусь в ці слова я не вірю, й нізащо
Й ніхто не зможе збагнути
Як важко втрачати, й ще важче забути…
sk8ter-boyy
1
0
18
Поезія | Версія для читання 30 вер 2013 о 06:57
Подібні роботи
