До тебе*
На смак відчути усі тонкощі зіниць.
І бути знову навіженою, як колись:
покритись інеєм - відразу ж розтавати.
Ловити щастя твоїх невагомих губ.
Хоч раз у сон прийти, лишаючись і нім...
Ти ж розчинився в піднебессі голубім, -
розпорошивши сніг із мармурових рук.
Lina_Bila
1
0
18
Поезія | Версія для читання 20 гру 2012 о 15:58
Подібні роботи
