Безмір дум
Осінь на кінчиках пальців -
безмір дум одиноких,
як щойно родились на світ.
А депресія, знай,
хоче із серцем погратись,
беручи у полон моє тіло -
квітуючий цвіт...
Трохи згодом думки
позриваються птахом із неба, -
випадково від вітру
до долу прийде листопад.
Вистачає всього...
брешу...
я так хочу до те́бе,
до очей,
до зіниць...
тільки
час
не за нас.
Lina_Bila
2
0
18
Поезія | Версія для читання 20 гру 2012 о 15:59
Подібні роботи
