ПройшовМісяць

Пройшов місяць. Пляшки і далі стоять біля смітника, уже зовсім голі без наклейок - нагадують колишніх, які також всі як одна стояли з валізами біля дверей і одягались, їхні руки тремтіли, а вони все ж рилися у своїх валізах в надії на те, щоб хоч б чимось прикрити своє оголене тіло, яке колись, хтось у цій кімнаті любив, шаленів від нього і вкривав поцілунками, вкривав надіями.
Пройшов лиш місяць як ти вигнав із дому свою останню, якби друзі знали усі подробиці назвали б її банально - «останню любов». Та ти уже звик, таке трактування для тебе це як знамениті анекдоти про батька із сином - уже не викликають жодних реакцій. Пройшов місяць, а фото ще не стерті з телефону і номери також залишаються на звичному місці. Єдине, що з*явилось нове це старі звички, які повернулись до тебе, хоча ти думав, що втратив їх назавжди - писати, палити і згадувати. Бути самотнім не так уже й погано - хоча ти уже давно не звик до такого самоусвідомлення. Увечері коли усі сплять ти немов зачарований - лежиш і слухаєш тиху розмову свого міста. Воно ніби надіється на те, що його не чутно і розповідає тобі усі таємниці, усі спогади про цікавих людей, які жили у ньому. Місто - воно постало для тебе чимось новим - таким собі антидепресантом, який вживаєш кожного дня, до якого звикаєш все більше і більше. У кожному вигині невідомої вулиці, у незнайомих вікнах будиночків, ти помічаєш таємничий сенс, немов усе так і мало бути, ти навіть одного разу плакав і з острахом заглядав у ці живі вікна, які приховували за собою щасливі сім*ї, клапті американської мрії, та в них не було нікого, ніхто не розділяв твій жаль - і слава Богу.
Її малюнки оголених жінок на стінах, одного разу будучи трішки напідпитку вона запропонувала намалювати тебе, та ти відмовився. Тебе ще ніколи ніхто не малював, та й вона ніколи не малювала чоловіків, ти міг стати для неї першим у цьому плані. Учора ненароком шукаючи якісь старі замалювки ти наткнувся на свій вірш їй, який так і не був подарований, перечитав його двадцять разів - і зрозумів, що у ньому купа орфографічний помилок. Ти зрозумів, що вона стала для тебе подібною на вірш, все ті ж помилки, але на жаль не орфографічні.
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 26 жов 2013 о 00:31
Показати всі коментарі (5)
продовження буде?
28 жов 2013 о 02:26
story, планувалось випустити у світ ще півроку але боюсь там не буде що описувати)..
28 жов 2013 о 03:03
grill, аби бажання
31 жов 2013 о 03:30
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024