Печально так, коли зітхає осінь…
І пригорсті дощу кида сльозливі,
Закінчилась любов - небесна просинь...
А все ж з тобою ми були щасливі!
І дивно спам'ятать оте торішнє,
І запах осені минувшої зів'ялий -
Твій образ закарбований і грішний,
Мій погляд необдумано зухвалий.
Тут невдоволено насуплюється небо,
А там привітно золотились трави.
Ця осінь нам чужа - жалю не треба,
Любов вже не моя, її украли.
alina_golyk
7
1
18
Поезія | Версія для читання 29 жов 2013 о 07:44
Подібні роботи
