Сумна історія кохання
Смуток душу охопив,
Геть загинули всі мрії,
Вогонь кохання твій згорів...
Тебе втрачати я не хочу,
І хоч би що там не було,
Лише тихцем тобі шепочу,
Бо хочу тільки одного...
Щоб був із нею ти щасливий,
А на заваді я не стану,
Хай збудуться всі ваші мрії,
Не дивлячись що я кохаю...
Ти більш не хочеш мене бачить,
Відпущу тебе хай серце плаче,
Я прийду до тебе у твій сон,
Там заберу тебе у свій полон...
Та відпущу коли захочеш,
Бо я кохаю тебе щиро,
Моє сердечко затріпоче,
Якщо ти скажеш моя мила...
І як мені не буде важко,
Як би не кидало в печаль,
Ти завжди будеш моїм щастям,
Яке блищить немов кришталь...
І хай це щастя не зі мною,
Але воно на світі є,
І хоч тепер ти не зі мною,
Ти все таки життя моє...
Піде душа вслід за тобою,
Хоч не побачиш ти її,
Та все ж відчуєш, вона поряд,
І наяву і уві сні...
Вона твій янгол-охоронець,
Який підтримає завжди,
Нехай погаснуть усі зорі,
Вона світитиме тобі...
Valentin4ik
2
0
18
Поезія | Версія для читання 12 лис 2013 о 00:45
Allochka
Критика
Звісно, історія описаного Вами кохання, - сумна, але вона повчальна у моральному плані. Вартий похвали Ваш ліричний герой, який бажає щастя своїй коханій навіть з іншим, зичить їй світлого майбутнього. Адже гідно піти, відпустити кохану людину, якщо вона цього бажає, - це нелегкий крок, але це гідний вчинок людини, здатної на справжні чисті й високі почуття. Краще вжити "незважаючи на те" замість "не дивлячись".
Подібні роботи
