Знову почну щось писати
Знову про себе, про новорічну красу.
Сиджу в темноті - не люблю світло.
Сиджу - слухаю музику і сумую про щось ледь помітно.
Відчуваю себе у віршах.
Відчуваю, що ти - допомагаєш тримати себе у руках.
Зітри ж сльози з моїх очей.
Зітри ж пам'ять від непотрібних речей.
Мій подих говорить до тебе мовчанням.
Мій подих - це малесенька крапля кохання.
А ти десь далеко - дихаєш іншим повітрям.
А ти десь у Львові - колиш байдужості вістрям.
Навіщо ці мрії?
Навіщо любов?
Коли від сліз закриваються вії.
Коли від болю із серця виливається кров.
DakotaGun95
2
0
18
Поезія | Версія для читання 22 гру 2012 о 06:23
Подібні роботи
