Пролог
Так, життя продовжується, треба жити, любити і як казав один мудрий філософ: " все буде добре". Здається, що моє оте "добре" так спішило до мене, що по дорозі зашпорталось і впало в каналізаційний люк. А я не втрачаючи надії чекаю на нього, а раптом виповзе?
А поки Порожнеча. Чи навіть не Порожнеча, а Чорна дірка, що скоро поглине мене. Я змінююсь настільки швидко, що скоро вже не зможу відрізняти себе від тої зграї жалюгідних людей. Не вистарчає мені лише портрета, як В Доріана Грея, краще б вже він псувався. Завжди хотіла мати машину часу, примітивно, так. В минуле я б не повернулась, але себе б собі забрала...
calmness
4
2
18
Поезія | Версія для читання 02 гру 2013 о 17:48
мітки: оповідання, проза
Показати всі коментарі (5)
Та всі ми не більше ніж звичайна людина. Людина, підкорена пристрастями та інстинктами. Єдине, що нас відрізняє - вміння картати себе за вчинене) Та хіба не простіше просто забити на все й творити те, що забажаєш? Піддаватись імпульсам та раптовим пориванням? Зрештою, усім вмирати)
Анонім
Критика
"Оповідь про втрачену себе", - так би я назвала цей твір. Просторічність оповідання підкреслює його песимістичне звучання. Виправте, будь ласка, "вистачає", "тої - ТІЄЇ". Крім того, потребує корективів і пунктуація.
Подібні роботи
